Дар'я Легейда про роль Пенелопи, чекання чоловіка з війни та віру, що потребує дій

Незабаром Національний театр імені Івана Франка представить виставу режисера Івана Уривського «Одіссея ~ Меотида», створену разом із першим корпусом НГУ «Азов». Це переосмислення поеми Гомера, у якому історія Одіссея переплітається з досвідом оборонців Маріуполя. Дар'я Легейда, яка виконує роль Пенелопи, зізнається: ця робота стала для неї особливою, адже вона щодня проживає чекання, про яке писав Гомер.

«Роль Пенелопи виявилася для мене дуже близькою — насамперед через те, наскільки сьогодні актуальною є тема очікування близьких із війни. Найгостріше я відчула весь спектр почуттів, які переживає жінка, коли її чоловік, батько чи інша рідна людина йде на війну. Це і відчуття несправедливості, і спроба примиритися з реальністю, і усвідомлення її невідворотності, і прийняття», — каже акторка.

Легейда наголошує: ці емоції не переживаються один раз, вони повертаються колами. І найсильніше в Пенелопі вона відчуває внутрішню силу. Особистий досвід дружини та доньки військовослужбовців дуже допомагає в роботі, але водночас художньо відтворити реальні почуття — найважче. «Цей досвід потрібно заново прожити, знайти для нього художню форму й передати глядачеві. Для мене це досі непросто», — зізнається вона.

Увесь репетиційний процес став для акторки великим викликом через відповідальність перед матеріалом. Але найбільше задоволення приносить робота з режисером і колегами. Легейда зізнається, що мріяла працювати з Іваном Уривським із моменту, коли побачила його першу виставу. «Найголовніше в роботі з Іваном — це повністю йому довіритися. З ним я готова сумніватися, шукати, визнавати, що чогось не знаю чи не розумію», — ділиться вона.

Особливу відповідальність акторка відчуває через те, що виставу дивитимуться справжні оборонці Маріуполя та їхні родини. Тому вони не роблять документальну постановку, а намагаються делікатно говорити про війну художньо. «Ми не претендуємо на документальне відтворення подій, тому що нас там не було і ми не можемо знати всього, що пережили люди», — пояснює Легейда.

Щодо публічності, акторка від початку повномасштабної війни відверто ділиться переживаннями в Instagram. Для неї це стало формою терапії, хоча спочатку вона цього не усвідомлювала. «Ми маємо бути достатньо сміливими, щоб чесно проживати цей досвід. Є теми, про які потрібно говорити відкрито, не боячись осуду. Бо якщо ми показуватимемо лише красиве й щасливе життя, якого насправді не існує, то житимемо в ілюзії», — зазначає вона.

Легейда також розповідає про підтримку від жінок, які чекають близьких із війни. Серед її подруг є вдови та ті, чиї чоловіки зникли безвісти. Вона переконана: найбільшу підтримку жінці може дати інша жінка, яка справді розуміє її досвід.

Наостанок акторка ділиться своїм життєвим принципом: «Останнім часом я часто повторюю: віра без дії — ніщо. Тому просто вірити у світле майбутнє для мене недостатньо. Світло потрібно створювати власними вчинками. У нас є тільки сьогодні. Вчора вже минуло. А завтра може й не настати». Вона радить кожному чесно запитати себе, що для нього є світлом сьогодні та що можна зробити, щоб цей день став трохи кращим. «Починати потрібно із себе. Бо лише змінюючись самим, ми поступово змінюємо світ навколо», — підсумовує Дар'я Легейда.