Чи допоможе медикаментозне лікування в'язням у Британії: що варто знати

Чи може медикаментозне зниження лібідо стати частиною реабілітації для тих, хто скоїв сексуальні злочини? В Англії та Уельсі до кінця 2028 року хочуть запустити національну програму такого лікування. За даними проєкту, під нього можуть потрапити близько 3750 ув'язнених — це кожен четвертий чоловік, який відбуває покарання за цією статтею.

Зараз програма працює як пілот у 10 в'язницях, а з листопада її розширять до 20 установ. Якщо результати виявляться вдалими, практику застосовуватимуть у всій системі в'язниць і пробації.

Ліки пропонуватимуть передусім тим, хто страждає від нав'язливих сексуальних думок або неконтрольованого збудження. Використовуватимуть дві групи препаратів: антидепресанти (СІЗЗС), зокрема сертралін, який побічно знижує потяг, та антиандрогени, що блокують тестостерон. У деяких випадках рівень гормону може знижуватися до показників дитячого віку.

Фахівці наголошують: це не хімічна кастрація. Дія таблеток не є постійною — після припинення прийому сексуальна функція відновлюється.

Участь у програмі поки що добровільна. Професорка Белінда Віндер, яка керує проєктом, застерігає від примусового лікування, адже це може зруйнувати довіру до лікарів і завадити реабілітації. Обов'язковий формат також потребував би величезних ресурсів на обстеження тисяч в'язнів.

Водночас британська влада розглядає можливість примусової хімічної кастрації для особливо небезпечних злочинців — ґвалтівників, педофілів або осіб із патологічно сильним потягом. Профільні міністри переглядають попередні напрацювання.

Критики вказують на серйозні побічні ефекти: тривале блокування тестостерону може призвести до остеопорозу та проблем із серцем. До того ж бракує масштабних досліджень, які б підтвердили ефективність методу в довгостроковій перспективі.

У британських в'язницях зараз перебувають 15 тисяч осіб, засуджених за сексуальні злочини. Тож питання ефективної реабілітації залишається відкритим.