Дитина не хоче йти до школи: що робити батькам

Початок навчального року — стрес не лише для дітей, а й для батьків. Згідно з опитуванням, проведеним серед 915 батьків та опікунів дітей 6–17 років, 47,9% респондентів часто або майже щодня стикаються з небажанням дитини йти до школи. Це найпоширеніший негативний прояв, який дорослі помічають перед стартом 2026/27 навчального року.

Окрім небажання вчитися, батьки часто спостерігають у дітей труднощі з концентрацією (35,6%), проблеми зі сном (29,2%) та хвилювання (25%). Варто розрізняти два різні стани: коли дитина не хоче вчитися через брак мотивації чи перевантаження, і коли вона не хоче йти до школи через середовище — стосунки з однолітками чи вчителями, тривогу або відчуття небезпеки.

Дослідження показує: з віком психологічних труднощів стає більше. Якщо у дітей 6–9 років батьки помічають у середньому 1,5 регулярних негативних прояви з семи, то у підлітків цей показник зростає. Водночас позитивних проявів стає менше — від 4,5 з шести у молодших школярів до 2,9 у старших. Найпомітніший перехід відбувається між групами 6–9 та 10–12 років.

Лікарка-психотерапевтка Катя Скурат пояснює: у цей період діти переходять від конкретного до абстрактного мислення, починають замислюватися про стосунки, почуття, власну ідентичність та своє місце серед інших. Тож більше хвилювань — природна частина дорослішання.

Цікаво, що турботи батьків в Україні та за кордоном суттєво різняться. Родини в Україні найбільше непокоїть безпека дітей (55,2%), тоді як за кордоном цей показник складає лише 2%. Натомість батьки за кордоном частіше називають стосунки з однолітками (40,1%), мовну адаптацію (18,8%) та булінг (15,7%). В Україні булінг турбує лише 5,8% опитаних.

У середньому батьки оцінюють психологічну готовність дітей до школи на 6,08 бала з 10. Найвищий показник — у молодших школярів (6,6), найнижчий — у підлітків (5,5).

Що ж робити, якщо дитина не хоче йти до школи після канікул? Фахівці наголошують: це може бути звичайною реакцією на повернення до режиму. Важливо спостерігати, як часто це повторюється і наскільки впливає на повсякденне життя. Якщо небажання стає регулярним, порушує сон, навчання чи спілкування — варто спробувати зрозуміти причину та звернутися до психолога. Адже 23,5% батьків зізналися, що емоційні труднощі дітей помітно заважають їм у повсякденному житті.

Пам'ятайте: своєчасна увага до стану дитини та відкрита розмова про її почуття допоможуть зробити навчальний рік спокійнішим і комфортнішим для всієї родини.