Шість екшнів, де жінки рятують світ — і вас від нудного вечора

«Атомна блондинка» (2017). Режисер Девід Літч, колишній каскадер, знає про хореографію бою все. Шарліз Терон грає агентку МІ-6 Лорейн Бротон, яка наприкінці 1989 року, перед падінням Берлінської стіни, вирушає до Берліна шукати вкрадений мікрофільм зі списком подвійних агентів і викривати «крота» на псевдо «Сатчел». Замість простої місії вона потрапляє у гру на виживання між КДБ, ЦРУ та власним керівництвом. Розкішні пальта Burberry тут сусідують із синцями, а десятихвилинна бійка одним кадром схожа на танець під синтіпоп 80-х.

«Люсі» (2014). Люк Бессон знову розповідає історію про жінку без меж — як колись у «Нікіті». Студентка Люсі (Скарлетт Йоганссон) опиняється в пастці наркокартелю в Тайбеї, де стає «живим контейнером» для препарату CPH4. Випадковий витік речовини змушує її мозок працювати на всі сто, і залякана дівчина перетворюється на холоднокровний інтелект, для якого час і фізика — умовність. Кліповий монтаж, неон і драйв — фірмовий стиль Бессона.

«Чужий» (1979). Рідлі Скотт не просто переосмислив наукову фантастику — він створив візуальну революцію. Його космічний корабель — не стерильна утопія, а замурзане судно з брязкотом заліза й клубами пари. Ідеального хижака придумав художник Ганс Рудольф Ґіґер, а ідеальну протидію — Сіґурні Вівер. Ролі спочатку писали гендерно-нейтральними, тож лейтенантка Еллен Ріплі перемагає не силою і не сексуальністю, а стратегічним розумом і стійкістю. Саме з неї починаються всі сучасні екшн-героїні.

«Довгий поцілунок на добраніч» (1996). Ренні Гарлін і сценарист Шейн Блек деконструюють шпигунський жанр. Учителька й мати Саманта Кейн (Джина Девіс) відбивається від нападника і наймає детектива Генессі (Семюел Л. Джексон), щоб дізнатися про своє минуле. Виявляється, її затишне життя — вигадка, а справжня вона — Чарлі Балтімор, безжальна агентка ЦРУ. Фартух змінюється на шкіряну куртку, а дует із Джексоном додає шарму 90-х.

«Ханна» (2011). Джо Райт переосмислює бойовик через темні європейські казки. 16-річна Ханна (Сірша Ронан) виросла у снігах Фінляндії з батьком-ексагентом (Ерік Бана). Вона — результат таємного експерименту ЦРУ зі створення суперсолдатів, і тепер агентка Марісса (Кейт Бланшетт) полює на неї, щоб замести сліди. Тендітна дівчина з ангельським поглядом ламає стереотипи про жіночність, а саундтрек The Chemical Brothers і неонові спалахи роблять історію дорослішання заворожливою.

«Біжи!» (2026). Ґаль Ґадот залишає амплуа Диво-жінки заради ролі лондонської юристки й колишньої чемпіонки з бігу Маї Мартен. Її ранкова пробіжка обертається марафоном на виживання: невідомий (Деміен Льюїс) повідомляє про викрадення сина і дає годину, щоб дістатися до суду й убити ключового свідка, інакше восьмирічна дитина загине. Режисер Кевін Макдональд тримає темп, а Ґадот веде героїню від розгубленості до сталевої рішучості. У кіно — з 17 вересня.

Коротко: якщо хочете історій, де жінка сама обирає правила гри, — почніть із «Чужого» та «Атомної блондинки», а «Біжи!» додайте до планів на середину вересня.