Дорослішання під час війни: історії українських підлітків, які варто знати

Клуб добродіїв разом із фотографом Романом Пашковським створили фотопроєкт про українських підлітків, які дорослішають під час війни. Його мета — показати цих дітей, дати їм відчути себе зірками та зберегти цей момент історії. Одним портретом ціле покоління не описати, тому портретів зібрали десятки — у кожного своя історія, характер, мрії та страхи. Об'єднує їх те, що найважливіший період життя вони проживають у часи, яких не повинно було бути. І попри все вони вірять, сперечаються, закохуються, дружать, шукають себе й дивляться вперед. Проєкт реалізували під час першого в Україні Підліткового форуму, який зібрав 1800 учасників із 94 українських міст і селищ, а також підлітків з 17 країн світу.

Що можна порадити дорослим, які виховують таких підлітків? По-перше, помічати те, що дитина робить щодня, навіть якщо це «просто» музика чи футбол. Шістнадцятирічний Максим Татарин із Києва вже написав власну пісню, грає на гітарі й дев'ять років професійно займається футболом. Він мріє, щоб його музику почули тисячі людей і вона залишилася в їхніх серцях. Його тато загинув на війні, і хлопцеві довелося рано подорослішати. Тримають його підтримка мами, друзів та захоплення. Максим хоче вирости доброю, цікавою та життєрадісною людиною, яка не боїться пробувати нове.

По-друге, варто давати підліткам простір для власних справ і планів. П'ятнадцятирічна Маргарита з Бучі старанно навчається, готується до іспитів, грає на музичних інструментах, читає й займається спортом. Вона хоче опанувати обрану професію, стати цікавою співрозмовницею та побудувати щасливу українську сім'ю. Через війну дівчина втратила близьку людину, і цей досвід змінив її ставлення до життя: тепер вона особливо цінує можливість проживати свої підліткові роки, розвиватися й знаходити приводи для радості. Маргарита мріє жити у вільній Україні, яка ставатиме сильнішою, і створити родину, у якій її дітям не доведеться пережити те, через що пройшла вона сама.

По-третє, нові люди та спільні справи справді повертають інтерес до життя. Чотирнадцятирічна Катя з Херсона працює в учнівському парламенті, займається волонтерством і бере участь у різних проєктах. Вона мріє вивчити ще дві мови, поїхати на молодіжний обмін і знайомити світ з українською культурою. Після початку повномасштабної війни дівчина на певний час втратила розуміння того, що їй цікаво. Саме нові знайомства й спільні справи допомогли їй знову відкрити себе. Тепер Катя дедалі сміливіше пробує нове й вчиться висловлювати власну думку, не забуваючи про рідний Херсон.

Отже, найдієвіша підтримка для підлітка, який дорослішає у складні часи, — це увага до його занять, віра в його плани та можливість бути серед тих, хто поділяє його інтереси. Саме такі прості речі допомагають їм вірити, дружити, закохуватися й дивитися вперед.