Собачатина на тарілці: де у світі це досі практикують і що варто знати
Подорожі відкривають не лише краєвиди, а й кулінарні звичаї, які можуть шокувати. Розповідаємо, у яких країнах досі вживають собаче м'ясо і як до цього ставитися мандрівниці.
Чи знали ви, що страви, які нам здаються звичними, іноземці часом сприймають як дивину? Холодець, сало чи кутя викликають подив у гостей з інших країн. Так само й ми можемо здивуватися, дізнавшись, що десь у світі готують собачатину. Ця традиція має глибоке коріння, і вона досі живе в кількох куточках планети.
Найчастіше згадують Північну Корею. У корейській культурі собак історично сприймали як доступне джерело їжі, хоча у світі цю практику критикують. Про масштаби звичаю в КНДР офіційних даних обмаль, адже країна закрита. Та за свідченнями туристів і біженців, він досі існує. Показово, що північнокорейські військові, які воювали на боці рф, мали із собою консерви з собачатини. У Кореї навіть вивели окрему породу для цих потреб — нуреонгі, яку вирощують на спеціалізованих фермах. Місцеві традиційно вважають таке м'ясо поживним і корисним, особливо для дихальної системи.
У В'єтнамі собачатина поширена, але не як щоденна їжа. Це радше частина ритуальної культури: місцеві вірять, що вона приносить удачу.
У Південній Кореї десятиліттями розводили собак на м'ясо й навіть проводили відповідні фестивалі. Нині звичай занепадає: молодше покоління дедалі частіше відмовляється від таких страв. А 2024 року ухвалили закон, який забороняє вбивати собак заради м'яса, щоправда, він набуде чинності лише 2027 року.
На Філіппінах традиція офіційно заборонена, проте чимало людей усе ще практикують її нелегально. Колись це було частиною національної кухні.
У Китаї звичай існує століттями, і фестивалі з використанням собачого м'яса тривають досі. Відмовлятися від традиції там не поспішають, хоча зоозахисники вимагають негайної заборони.
В Індонезії більшість населення — мусульмани, які вважають такі страви неприйнятними. Та на окремих островах традиція збереглася: собачатину там вважають джерелом мужності.
Якщо ви плануєте подорож і хочете уникнути несподіванок за столом, варто заздалегідь дізнатися про місцеві харчові звичаї. Повага до культури не означає, що ви мусите куштувати все — достатньо бути обізнаною й ставити запитання. А якщо тема вам близька, підтримуйте ініціативи із захисту тварин: саме завдяки такій увазі звичаї поступово змінюються.
