Ольга Штейн показує в Марселі дім, який неможливо втримати

Чи може дім існувати, якщо його довелося залишити? Українська художниця Ольга Штейн разом із кіпрським митцем Міхалісом Папаміхаелем досліджують це питання в межах кураторського проєкту Homes That Never Land від VELYCHKO GALLERY. Роботи показали на ювілейному арт-ярмарку ART-O-RAMA 2026 у Марселі.

Автори пропонують дивитися на дім не як на нерухому будівлю, а як на простір, що весь час перебуває в русі. У проєкті він постає крихким організмом, зібраним із фрагментів предметів, спогадів і жестів, які переносять із одного контексту в інший. Ідеться насамперед про переміщення та вимушене залишення рідних місць.

Центральна подія експозиції — діалог двох митців, які працюють у різних політичних і культурних контекстах. Разом вони досліджують, як ландшафти, архітектура та повсякденні речі зберігають колективну історію й людську пам’ять. Їхні практики показують, як ідентичність твориться через сліди, що залишають по собі місця, і через способи, у які пам’ять закарбовується в матеріалі.

Монументальна інсталяція Ольги Штейн присвячена тому, як культурна пам’ять передається крізь покоління і як колоніальна спадщина відтворюється у звичних формах і жестах. Художниця перетворює впізнавані елементи домашнього простору на крихку, майже нематеріальну структуру, наділяючи їх значенням слідів успадкованого досвіду. У взаємодії зі світлом і порожнечею ці форми постають як поетичний післяобраз дому — близький, але невловимий, позначений пам’яттю, втратою та відсутністю.

Практика Міхаліса Папаміхаеля глибоко вкорінена в ландшафті Кіпру. Він працює з локальними пігментами, папером, скульптурою та інсталяцією, досліджуючи зв’язок між територією, архітектурою і культурною пам’яттю та виявляючи невидимі структури, завдяки яким місця зберігають колективні історії.

Разом митці ведуть розмову про те, що людина успадковує від свого коріння і що несе із собою. Проєкт створює простір, де пам’ять, місце й матеріал формують спільну мову — через неї глядачі переосмислюють ідентичність, приналежність і трансформацію.

Якщо будете в Марселі — варто зайти й подивитися на цю крихку архітектуру пам’яті на власні очі.